 Проект
УКРАЇНА
БЕРЕЗАНСЬКА СЕЛИЩНА РАДА
БЕРЕЗАНСЬКОГО РАЙОНУ
МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
сесія VII скликання
РІШЕННЯ
2018 №
Про затвердження Статуту Березанської об’єднаної
територіальної громади
Відповідно до Конституції України, статті 19, пункту 48 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», з метою створення сприятливих умов для повної реалізації членами Березанської об’єднаної територіальної громади прав на участь в здійсненні місцевого самоврядування та подальшого розвитку інститутів безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення, дбаючи про забезпечення демократичних засад місцевого самоврядування, та з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей місцевого самоврядування об’єднаної територіальної громади, Березанська селищна рада
ВИРІШИЛА:
1. Затвердити Статут Березанської об’єднаної територіальної громади (додається).
2. Зареєструвати Статут Березанської об’єднаної територіальної громади в установленому законом порядку.
3. Виконавчому апарату селищної ради забезпечити оприлюднення даного рішення протягом п’яти робочих днів з дня прийняття на офіційному веб-сайті Березанської селищної ради.
4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на мандатну комісію з питань депутатської діяльності, етики, законності, захисту прав людини, антикорупційної діяльності, громадської згуртованості, регуляторної діяльності
Селищний голова В.А. Хоміцький
ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішенням Березанської селищної
ради сьомого скликання №
від _ __________ 2018 року
Селищний голова
_________________________ В.А.Хоміцький
С Т А Т У Т
БЕРЕЗАНСЬКОЇ ОБ’ЄДНАНОЇ
ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ
ГРОМАДИ
2018 рік
Статут
Березанської об’єднаної територіальної громади
Березанська селищна рада від імені територіальної громади, всіх мешканців, виражаючи волю територіальної громади смт Березанка, сіл: Андріївка, Попільне, Малахове, Марківка, Василівка, Михайлівка, Новоселівка, селища Елеваторне, сіл: Матіясове, Лиманське, Андрієво – Зорине, Шмідтівка,селища Елеваторне, сіл: Калинівка, Калабатине, Суходіл, Яблуня, Лимани, Вікторівка, прагнучи:
- створити правові основи громадської єдності та ефективного управління територіальною громадою,
- зберегти для майбутніх поколінь історичні, культурні та природні надбання,
- забезпечити гідний рівень комунальних, соціальних, гуманітарних та інших послуг в межах території громади,
- сформувати бережливе ставлення всіх мешканців громади до власних та колективних ресурсів,
- зберегти та посилити місцевий патріотизм,
пам’ятаючи про свою відповідальність перед Богом, громадою;
- базуючись на історичних традиціях місцевого самоврядування;
- керуючись Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», приймає цей Статут, як основний правовий акт територіальної громади.
Розділ 1. Загальні положення
Стаття 1. Загальна характеристика територіальної громади.
1. Березанська селищна територіальна громада є об’єднаною громадою територіальних громад смт Березанка, сіл: Андріївка, Попільне, Малахове, Марківка, Василівка, Михайлівка, Новоселівка, селища Елеваторне, сіл: Матіясове, Лиманське, Андрієво – Зорине, Шмідтівка, селища Елеваторне, сіл: Калинівка, Калабатине, Суходіл, Яблуня, Лимани, Вікторівка (далі - територіальна громада).
2. Адміністративним центром територіальної громади є селище міського типу Березанка.
Стаття 2 . Географічне розміщення
1. Березанська об’єднана територіальна громада входить до складу Березанського району, Миколаївської області.
2. Територіальна громада межує з:
1) Півночі – Веселинівським районом Миколаївської області;
2) Заходу – Лиманівським районом Одеської області;
3) Півдня – Чорноморським районом Одеської області;
4) Сходу – Миколаївським районом Миколаївської області;
5) Північного сходу – Дмитрівською сільською радою Березанського району;
6) Південного сходу – Коблівською об’єднаною територіальною громадою та Березівським районом Одеської області.
3. Відстань від центру громади смт Березанка до обласного центру області міста Миколаїв – 55 км.
4. Територія Березанської об’єднаної територіальної громади становить 44376,90 га.
5. Кількість наявного населення Березанської об’єднаної територіальної громади становить – 8613 чол.
Стаття 3 . Коротка історія становлення
Селище міського типу Березанка - територія сучасного селища та його околиць була заселена вже в добу пізньої бронзи (XV-VIII ст. до н. е.) та скіфські часи (IV-II ст. до н. е.), про що свідчать рештки виявлених тут поселень. За археологічними даними поблизу Березанки виявлено кілька поселень ІХ-VІІ ст. до н.е., які належали кемірійцям, скіфам, сарматам.
- XVI-XVII ст. в степах, що прилягають до Березанського, Сосицького і Тилігульського лиманів, були кочовища ногайських татар, зокрема Єдисанської, або Очаківської орди. Під час російсько-турецької війни в 1787-1791 рр. з авангард- розвідкою в наших краях два дні перебував російський полководець О.В.Суворов. Після визволення південних українських степів від турків землі роздавалися царським урядом російськім поміщикам. Тривалий час землею нинішньої території Березанки володіли поміщики Погорельські, а пізніше – Арнольді. 1866 року 32 німці-колоністи, вихідці з старих німецьких колоній, що на Одещині, придбали у поміщика Арнольді 3337 десятин землі. На лівому схилі Сосицької балки вони заснували поселення під назвою Александерфельд (Олексанрове поле).
- початком першої світової війни, в 1914 році, Александерфельд перейменували на Суворове. 1916 року Суворове залишалося волосним центром. На початку 1922 року Суворовську волость об'єднали з Анатолівською. Новостворену волость з центром в Анатолівці назвали Тилігуло-Березанською. 1923 року Суворове увійшло до складу Тилігуло-Березанського району. Однак, наприкінці того ж року, враховуючи зручне територіальне розташування Суворового і наявність тут необхідних приміщень, центр Тилігуло-Березанського району перенесено в Суворове, а з 1933 року за селом закріпилася назва Тилігуло-Березанка. .
Упродовж 1930-х років адміністративно-територіальний устрій України зазнавав кількаразових змін. Окружна система, яка була запроваджена 1923 року, у вересні 1930 року була замінена на таку, за якої район визначався найвищою ланкою адміністративного поділу і безпосередньо підпорядковувався центру. Життя невдовзі довело неефективність такого розподілу, тож 1923 року почали відновлюватись області. У п’ятірці перших було відновлено Одеську, а Тилігуло-Березанський район став одним із її 70 районів. 22 вересня 1937 року Одеську область поділили на дві Одеську і Миколаївську, і наш район увійшов до Миколаївської області.
Після 1944 року район ще не раз зазнавав адміністративно-територіальних змін. В 1963 року, внаслідок укрупнення районів області, Березанський район було ліквідовано і приєднано до Миколаївського району.
4 квітня 1964 року Тилігуло-Березанку було об’єднано з селами Адамівка, Вільне, Малиші, які належали до Миколаївського району, в один населений пункт, який відтоді має назву Березанка. 8 липня 1966 року вона дістала статус селища міського типу і знову стала райцентром.
Село Андрієво-Зорине – засноване в 1864 році. Село увібрало в себе ім’я і прізвище, воно було назване на честь Андріана Зорина, який володів великим наділом землі від річки Березані до річки Сасик.
Село Андріївка – відлік своїм рокам село розпочало ще у ХVІІІ столітті, але тоді це було декілька хуторів, які згодом об’єдналися і в ХХ столітті почали носити ім’я Андрія. Існує декілька версій про його заснування. За першою, засновниками поселення були козаки, які після зруйнування Запорізької Січі у 1775 році почали втікати на південь, а через рік оселилися в даній місцевості. Друга версія розповідає про румунського (або молдавського) боярина Корь-Драгана, який віддав в 1792 році ці землі синам. Один із синів взяв прізвище Короєв. Так виникли Короєві хутори (хутір Короїв). Далі часовий проміжок у сто років невідомий. З розповідей і документальних свідчень відомо, що основою Андріївки були хутори Короїв, Данчула, Руський, Миколодар, Проценка, а також сюди переселилися більшість жителів Руської Малахови після занепаду села.
Село Вікторівка ( до 1914 р. – с. Болгарка) –засноване болгарськими переселенцями на початку ХІХ століття, під час російсько-турецьких війн.
На околицях села виявлено рештки кількох поселень доби пізньої бронзи (ХІІ –ІХ ст. до н.е.), скіфських часів (одне – VІ-ІV, друге – ІV-ІІ ст. до н.е.), а також поселення та могильник перших століть н. ери.
Село Василівка (до 1914 року – Вільгельмсталь) – вважається, що колонія Вільгельмсталь була заснована німцями-колоністами у 1870 році на безлюдному місці. Однак є всі підстави вважати, що це поселення існувало значно раніше на землях Г.Ф.Зорина під назвою Василівка. Після того, як поселення було дозалюднене колоністами, разом з назвою Вільгельмсталь використовувалася і паралельна назва –Зоринівка. У 1914 році у зв’язку з перейменуванням першоназва Василівка була відновлена. Ця першоназва пов’язана з іменем брата Г.Зорина – Василь.
В околицях Василівки знайдено кілька поселень доби ранньої та пізньої бронзи.
Селище Елеваторне (Матіясівський старостинський округ) – засноване в 1934 році після утворення зернорадгоспу ім. Петровського як робітниче поселення.
Селище Елеваторне (Василівська старостинський округ) - засноване в 1934 році після утворення Тилігуло-Березанського зернорадгоспу, як робітниче поселення.
Село Калабатине (до 1950 р. – хутір Калабана) – католицьке село Розенгейм (Трояндовий край) засноване в 1896 році німцями –колоністами із колонії Карлсруе. З 1914 року – хутір Калабана, з 1950 року – село Калабатине.
Село Калинівка (до 2016 р. – Кімівка) – засноване в 1934 році. Село назване на честь Комуністичного Інтернаціоналу Молоді (КІМ). Перейменовано на село Калинівка, на підставі постанови Верховної Ради України від 19.05.2016 № 1377-19.
Поблизу села знайдено рештки поселень доби бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.) та перших століть н. ери.
Село Лимани (до 1945 року – Коза) – на початку ХVІІ століття вперше в документах згадується турецьке поселення Казе («волость»). Про поселення писав турецький літописець Мустафа Наїм. 1635 року французький інженер та картограф Гійом Левассер де Боплан подорожував Лиманом та Бугом, відобразивши наш край на карті. Згадував в 1650 роки про поселення і турецький мандрівник та історик Евлія Челебі під час походів турецьких військ і татарських набігів.
Після закінчення російсько-турецької війни (1787-1791 рр.), спустошене турецьке поселення Казе офіційно почали заселяти українцями та росіянами і назвали його на український лад – Коза.
Село Лиманське – 1778 року з території Кримського ханства почали прибувати на Південь України греки. По легенді саме греки заснували в 1792 році хутір під назвою Греки. Також хутір мав назви: Панійоти (на честь власника), з 1914 – Матіясовський, з 1928 року (коли була організована комуна) – Гарматчик-Перекопський, з 1947 року – Лиманський. З 1950 року – село Лиманське.
Село Малахове – у 1791 році на землях поміщика Малахова виникло село, назване Руська Малахова. По смерті поміщика село почало занепадати. 1870 року землі біля Руського Малахова придбали німці-колоністи. Вони заснували село і назвали його Себастіанфельд (Себастіанове поле). Вірогідно, що назва походить від імені Севостян. Є припущення, що це було ім’я когось із землевласників (можливо Малахових). До 1914 року назва Себастіанфельд виступала в ролі офіційної, а Малахове – як паралельне неофіційне найменування. В 1914 році, з початком І Світової війни, село було перейменоване на російський лад і стало носити назву Малахове. В 1920 році назва Себастіанфельд знову стала офіційною, але через три роки першоназва знову була відновлена.
Село Марківка – відлік своєї історії село веде з 1792 -1795 років. Засновником села є командир військового загону, болгарин Марко Короєв, якому за віддану службу та доблесть у взятті фортець Ачі-Кале (нині м. Очаків) та Хаджибей було подаровано землі на березі річки Сасик. Серед утворених тоді поселень була слобода Коровине (видозмінене Короєво), яке після 1850 року стало Марківкою. Після революції Марківку ненадовго було перейменовано у Харківку.
Село Матіясове – засноване у 1796 році та отримало назву на честь поручика суворовської армії, командира штурмової роти Матіяса, який на очах у ворога захопив порохові погреби. Оцінивши цей мужній вчинок, Суворов особисто клопотав перед імператрицею Катериною ІІ, щоб сміливий вояк одержав земельний наділ на лівому березі Сосицького лиману. У 50-60 роках ХІХ століття поміщиця Агафія, яка в той час володарювала в поселенні, виявила бажання наректи село Агафіїєвкою. Але нова назва так і не прижилась.
Село Михайлівка (до 1914 р. – Дерибасівка) - засноване Йосипом Дерибасом в 1796 році. Село також носило назву Дмитрівка, в 1914 році перейменоване в село Михайлівка.
В околицях Михайлівки знайдено кілька поселень доби ранньої та пізньої бронзи.
Село Новоселівка (до 1914 року - Новосілка) – засноване в 1911 році під час столипінської аграрної реформи.
Село Попільне – засноване в 1793 році російськими переселенцями та запорізькими козаками. Перша назва – село Надєждіно. Назва пішла від імені поміщиці Надії Лорер (Арнольді). В 1867 році землю продали німцям-колоністам, село стало носити назву Гофнунгсбург (місто Надії). 1883 року село майже все згоріло. На згадку про цю подію 1914 року село стало називатись Попільне.
Село Суходіл (до 1945 р. – Болгарка) –1802 року на Миколаївщину переселилися сотні болгар, що втікали від турецьких розбійницьких нападів. Ними було засноване село Болгарка (тепер Суходіл).
Село Шмідтівка – засноване в 1934 році як відділок радгоспу ім. Петровського як робітниче поселення.
Село Яблуня – засноване переселенцями в 1926-28 роках.
Стаття 4 . Принципи здійснення місцевого самоврядування
1. Місцеве самоврядування на території територіальної громади базується на принципах, передбачених Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
2. У своїй діяльності селищна рада, селищний голова, депутати ради, інші органи та посадові особи, що формуються чи призначаються радою дотримуються додатково таких принципів:
1) максимальної ефективності – рішення, що готуються чи ухвалюються мають бути максимально ефективними серед можливих альтернативних рішень;
2) сталості – використання ресурсів територіальної громади не може шкодити наступним поколінням;
3) екологічності – при прийнятті рішення має забезпечуватись його мінімальний негативний вплив на наколишнє природне середовище;
4) системності – кожне рішення розглядається в контексті його дії разом з іншими рішеннями в просторі та часі;
5) відкритості – рішення готуються та розглядаються відкрито, не може бути жодного рішення закритого від громадськості;
6) громадської участі – підготовка проектів та прийняття рішень, особливо тих, що стосуються планування та використання ресурсів громади мають відбуватись за умов широкого громадського обговорення та врахування інтересів громади;
7) єдності – всі рішення, що приймаються мають забезпечувати єдність територіальної громади, позитивно впливати на розвиток усіх поселень, що входять до складу громади, з метою вирівнювання якості життя та можливостей для усіх жителів громади.
3. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи несуть відповідальність перед територіальною громадою за порушення, викладених у частині 2 цієї статті принципів.
Стаття 5 . Система місцевого самоврядування у громаді
Місцеве самоврядування здійснюється Громадою в межах прав, наданих їй Конституцією та законами України як безпосередньо, так і через місцеву раду та її виконавчі органи.
1. Систему місцевого самоврядування у громаді складають органи та посадові особи, що обираються, створюються або призначаються відповідно до закону та цього статуту.
2. Носієм права місцевого самоврядування є Березанська територіальна громада, яка включає усіх жителів населених пунктів, що входять до складу громади.
3. До системи органів місцевого самоврядування у громаді належать:
1) територіальна громада;
2) рада громади - Березанська селищна рада;
3) голова громади – Березанський селищний голова;
4) виконавчі органи громади – виконавчий комітет Березанської селищної ради;
5) старости округів - сіл: Василівка, Михайлівка, Новоселівка, Матіясове, Лиманське, Андрієво – Зорине, Шмідтівка, Калинівка, Калабатине, Суходіл, Яблуня, Лимани, Вікторівка та селищ Елеваторне та Елеваторне;
- органи самоорганізації населення.
4. У територіальних одиницях, за рішенням ради громади можуть створюватись територіальні підрозділи виконавчих органів ради громади.
У територіальних одиницях можуть створюватись органи самоорганізації населення, які наділяються частиною повноважень виконавчих органів ради громади та відповідними ресурсами.
5. Повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються законом.
6. Органи та посадові особи місцевого самоврядування у своїй діяльності керуються законами України, цим статутом та рішеннями селищної ради, прийнятими відповідно до власної компетенції та цього статуту.
Стаття 6 . Об’єднання та асоціації
1. Селищна рада (далі – Рада) за власною ініціативою, або за ініціативою громади, в порядку визначеному законом та цим Статутом може об’єднувати зусилля з органами місцевого самоврядування сусідніх територіальних громад для вирішення спільних завдань, в рамках співробітництва територіальних громад.
2. Рада, на підставі закону, за результатами та на основі публічного обговорення, в інтересах розвитку територіальної громади може приймати рішення про об’єднання з суміжними територіальними громадами в єдину об’єднану громаду.
3. Рада, селищний голова, у порядку встановленому законом, можуть вступати в договірні відносини з органами місцевого самоврядування територіальних громад України, громад (муніципалітетів) інших країн або їх асоціаціями, входити до всеукраїнських, регіональних асоціацій органів місцевого самоврядування, міжнародних асоціацій.
Стаття 7 . Взаємовідносини органів та посадових осіб місцевого самоврядування громади з громадськими організаціями, політичними партіями, іншими об’єднаннями
1. Органи і посадові особи місцевого самоврядування взаємодіють з політичними партіями, громадськими, релігійними організаціями, іншими легалізованими відповідно до чинного законодавства України об’єднаннями на засадах рівності, безсторонності, виключно в інтересах територіальної громади.
2. Надання переваг, чи встановлення обмежень для діяльності політичних партій, громадських організацій та інших об’єднань громадян в межах території юрисдикції селищної ради не допускається.
Стаття 8. Добросусідство
1. Територіальна громада у стосунках із суміжними територіальними громадами дотримується принципів добросусідства та партнерства.
2. Органи місцевого самоврядування територіальної громади дбають про збереження довкілля на зовнішніх межах територіальної громади та здійснюють необхідних кроків для узгодження із суміжними громадами рішень щодо використання земель у примежовій зоні, допомагають фізичним та юридичним особам, що користуються ресурсами територіальної громади та суміжних громад у вирішенні питань з органами місцевого самоврядування таких громад.
Розділ 2. Адміністративний устрій громади
Стаття 9 . Територіальний устрій громади
1. Березанська громада складається з таких територіальних одиниць:
1) смт Березанка,
2) села Андріївка,
3) села Попільне,
4) села Малахове,
5) села Марківка,
6) села Василівка,
7) села Михайлівка,
8) села Новоселівка,
9) селище Елеваторне,
10) села Матіясове,
11) села Лиманське,
12) села Андрієво - Зорине,
13) села Шмідтівка,
14) селище Елеваторне,
15) села Калинівка,
16) села Суходіл,
17) села Яблуня,
18) села Калабатине,
19) села Лимани,
20) села Вікторівка.
2. За рішенням селищної ради у складі територіальних одиниць, визначених частиною 1 цієї статті у порядку визначеному цим Статутом, можуть визначатись територіальні спільноти, як основа для створення органів самоорганізації населення.
|